 |
|
|
 Статьи
Від "малої авіації" до майбутньої професії
Сьогодні в гості до "Авіамоделізму України" завітали хлопці, чиї прізвища ви могли зустрічати на шпальтах нашої газети в списках переможців змагань. Кандидати в майстри спорту, володарі Кубку Бельмана, призери Кубку Чемпіонів 2003 року, переможці Кубку України 2003 року в класі F-2C (перегони) Олександр УШАНОВ та Олексій ОСАДЧІЙ до того, як почали займатися авіамоделізмом навіть не були знайомі. Сьогодні вони - зпаяний екіпаж. Коли спостерігаєш за їхньою роботою під час змагань, то виникає відчуття, що двоє хлопців та їх літак являють собою відрегульований годинниковий механізм. Їх захоплення авіацією не обмежилося тільки зайняттям авіамодельним спортом. Сьогодні і Сашко і Олексій - студенти Національного Авіаційного Університету.
- Розкажіть, будь ласка, як ви почали займатися авіамодельним спортом?
Сашко: Можна вважати, що випадково. Коли навчався в шостому класі побачив в газеті оголошення про те, що клуб "Борисфен" набирає дітей для навчання в різних гуртках технічної творчості. Захотів зайнятися судомоделюванням. Але коли прийшов до клубу, забув правильну назву гуртка та потрапив до авамодельного. А починав, як і усі - з найпростішого.
Олексій: Практично так само, але авіамодельним спортом займався мій дядько, тому літаки були навколо мене з дитинства.
Сашко: На сьогодні з класом моделей ми вже визначилися остаточно - F-2C (гоночні моделі) і надалі плануємо всі зусилля спрямовувати на поліпшення результатів.
- А чому саме перегони?
О: Якось захотілося випробувати свої сили в цьму класі моделей. Сподобалось. А потім, як то кажуть, затягнуло.
С: За час зайняття авіамоделізмом ми спробували будувати моделі практично усіх класів: кімнатні, радіо, вільнолітаючи, повітряного бою, швидкістні, копії...
- Як ви визначилися з ролями в екіпажі: Сашко пілот, Олексій механік?
О: Раніше ми були взагалі в різних екіпажах. Але це ще було на дитячому рівні. Коли почали займатися серйозно, довелося визначитися з ролями, щоб досягати кращіх результатів.
С: Виявилося, що в мене краще виходить пілотувати, а у Олексія швидше виходить робота механіка.
- Сьогодні у більшості молоді інші пріоритети. Як ваші однолітки ставляться до такого малорозповсюдженного сьогодні захоплення?
С: Деякі - з зацікавленістю, деякі з непорозумінням. Але я нікого не слухаю. Мені цим подобається займатися і байдуже, що говорять інші.
О: Кинути це зайняття вже не можливо, адже це навіть не хвороба а діагноз.
- Крім моделізму, чи є у Вас інші захоплення?
С: Раніше були, але авіамоделізм все заполонив.
О: В мене є комп'ютер, але комп'ютерні ігри мене взагалі не захоплюють.
С: Зараз багато часу займає навчання і тому решту хочеться приділити авіамоделізму.
- А коли з дівчатами знайомитеся, розповідаєте їм, що ви чемпіони та неодноразові призери?
С: Спочатку ні. Але потім, коли, наприклад, вдома побачать літаки та нагороди, починають задавати питання. Так воно і випливає.
О: Деякі кажуть "Ой, літачки, іграшки", а деякі розуміють, що це все серьйозна справа.
- Чи є у вас моделі, з якими пов'язані особливі спогади?
О: Для мене це кордова копія Ан-26. Хоч вона й погано літає, але дорога мені, адже я витратив на її будівництво два роки.
С: В мене за шафою лежить моя перша гоночна модель, з якою я виграв на міських змаганнях. Я її навіть нікому вже не показую і нікому не віддам, адже це щось особисте. Колись можна буде подивитися та згадати з чого все починалося.
- На різних змаганнях ви виступаєте з однією моделлю?
С: В зимовий період будується 3-4 літака. В залежності від умов (вітер, кордодром...) викорістовуються різні моделі. Ми ще не дійшли до такого рівня, щоб усі двигуни в різних умовах працювали однаково, тому й виїзджаємо на змагання з трьома моделями.
О: Безумовно, на результат впливають безліч факторів: майстерність пілота та механіка, погодні умови.., але модель повинна відповідати рівню підготовки спортсмена. Якщо дати новачку літак чемпіона, він з ним просто не впорається.
- А зараз допомагає вам хтось досягати спортивних висот?
С: Ми звернулися до керівництва Національного Авіаційного Університету. Хоча й не відразу, але нам пішли на зустріч. Виділили примішення, де ми можемо будувати моделі, готуючись до нового сезону.
О: Впродовж останніх років матеріальну підтримку нам надає Київська Федерація авіамодельного спорту. Завдяки коштам, що були виділені Федерацією, ми маємо змогу брати участь у виїздних змаганнях.
- Щоб ви порадили тим, хто живе далеко від великих міст, там де немає авіамодельних гуртків, але бажає займатися авіамоделізмом?
С: Починати з найпростішого. Робити моделі з паперу, рейок, адже це доступні матеріали. Проте, якщо немає підтримки літературою, порадами фахівців, то самому починати буде дуже складно. Потрібне підгрунтя: креслення, підказки. Хочеться, щоб цей вид спорту більше популяризували, адже є багато людей, які б займалися авіамоделізмом, але не знають з чого почати.
О: Я гадаю, що ваша газета певним чином допоможе в цьому.
Дякую. Колектив редакції і надалі докладатиме усіх зусиль для популяризації цого цікавого, але складного виду спорту...
Геннадій Салівон
"Крила України"
|
