Статьи

У бій з холодом!

   Цього року Водохреще зустріло Київ дощем. А, за прикметами, це означає, що нас чекає рання та тепла весна і швидкий кінець зими. І хто ж міг очікувати, що у кінці лютого можуть вдарити такі морози?

   Адже саме на кінець лютого традиційно припадає Кубок Захисників Вітчизни. Ці змагання вже давно стали традиційним „відкриттям сезону” у бійців. Одночасно з ними, ідентичні змагання проходять, також, у Мінську та Єкатеринбурзі. Кубок проводиться уже вісімнадцять років поспіль, але у Києві – лише вчетверте.

   Традиційними гостями змагань є команди з Молдови, Росії та Білорусі. Слід відзначити, що Дементьєви, спортсмени з Молдови, є щорічними гостями київських змагань. За думкою українських пілотів, нецікавих боїв за участю Ігоря Дементьєва ще не бачив світ. А його донька Наталя, незважаючи на свій юніорський вік, є дуже сильним бійцем, але, на превеликий жаль, їй не вистачило трохи везіння щоб посісти призове місце цього разу. Нажаль, жінок-бійців дуже мало. Але усі вони, безперечно, є дуже гідними суперницями. Так Сошніна Ольга з Луганська, хоч цього разу і не піднялась на п’єдестал, добре відома не тільки бійцям України, але й усього Світу.

   Отже, цього року змагання проходили 23-26 лютого. Хочу сказати, що популярність авіамодельного спорту зростає з кожним роком, адже значно збільшилась кількість глядачів, серед яких були не тільки авіамоделісти, а й гості, які цікавляться цим спортом. 15 учасників з України та Молдови змагалися за право володіти протягом року перехідним кубком.

   У перший день стартів, 24 лютого, було проведено перші три тури, після яких залишилось лише сім учасників. Адже маючи дві поразки, спортсмен не може далі приймати участь у змаганнях. Найвидовищнішим боєм першого дня, на мою думку, є бій між Шандурським Костянтином, бійцем з Києва, та Умрихіним Андрієм з Жовкви. Свисток начальника стартів – і дві моделі одночасно злітають у повітря. Кілька секунд, і рефері дає сигнал до початку боротьби. Що тут почалось! За лічені миті у небі закружляли літаки, ніби затягнуті диким танцем з „бійцівок” та їх шлейфів-стрічок. Натреноване око помітило: відруб! Ще один! Так, з рахунком 1:1, літаки падають на сніг дощем з уламків. Але механіки не відпочивають і запасні моделі злітають у повітря. І все це за лічені секунди! Глядачі як один вдивляються у небо, де скажений вихор знову закрутив моделі. Секунда – ще один відруб! Але знову не вдається втримати літаки у повітрі і вони падають на землю. Тим часом механіки, максимально відремонтувавши літаки, випускають у небо рештки перших моделей. І, не зважаючи на усю спритність пілотів, більше не було жодного відрубу. Так Умрихін Андрій одержав непросту перемогу в цьому бою. Та поразка не смутила Шандурського Костянтина!

   На другий день бійців зустріла ще менш привітна погода. Якщо першого дня світило сонце і не було вітру, то другого дня небо затягнуло хмарами, а в обличчя віяв пронизуючий вітер. Навіть техніка не витримувала таких температур, а бійці витримували. Проблеми з моделлю виникли у Чорного Станіслава, Заслуженого Майстра Спорту, чемпіона Світу, і саме тому у другому турі програв. Мотор зупинився від холоду у Дементьєва, який мав усі шанси перемогти, а через цю зупинку спустився на четверте місце. Така ж проблема спіткала Шандурського Костянтина у фіналі. Коли його перемога стала вже явною, а глядачі почали скандувати його ім’я, у спортсмена раптово заглух мотор. Але, на щастя, механіки швидко зреагували і запасна модель піднялася у небо. Але така дрібниця, як жахливі погодні умови, не змогла зупинити змагань. Найбільш яскравим боєм другого дня і, мабуть, усіх змагань, став бій між Шандурським Костянтином та Дементьєвою Наталею. Молода дівчина та спортсмен-лівша, чи може бути щось цікавіше? Глядачі мали змогу переконатись, що на цих змаганнях – точно ні. Літаки скаженими драконами почали кружляти у небі, намагаючись „відкусити хвоста” супернику. І дійсно: 1:1 по відрубам. Але у додаток до цього: чотири розтрощені вщент „бійцівки”. І, за рахунок перельоту по часу, Шандурський отримує перемогу.

   Дуже яскравим та запеклим видався один з півфінальних боїв: між Наталею та Костюком Єгором. Судді ледве встигали відмічати відруби. Швидка карусель з моделей оберталася у небі, час від часу оголошуючи свої вердикти гучними ударами літака об літак. І в якийсь момент все раптово скінчилось. Затихло ревіння моторів, друга пара літаків опинилась на землі. Але переможця визначили усі: чіткий результат 4:2 по відрубам справив незабутнє враження. Цього разу перемога залишилась на боці Костюка.

   Але, як не шкода це визнавати, змагання добігли до свого завершення. Та, перш ніж роз’їхатися по домівкам, відбувається визначення переможців. 15 учасників з України та Молдови змагалися за право володіти протягом року перехідним кубком. Головний суддя, Олексій Матусевич, жартома присвоїв їм титули полярних льотчиків. Отже, третє місце посів Умрихін Андрій. На другій сходинці – Костюк Єгор з Молдови. Ну, а безперечним чемпіоном виявився Шандурський Костянтин. Йому одразу ж дісталася левова доля чемпіонського шампанського, яким за традицією з ніг до голови обливають переможця. І навіть лютий мороз не зміг зупинити відчайдухів – усі вболівальники та спортсмени також прийняли душ з бризок шампанського.

   Взагалі, історія Костянтина Шандурського дуже цікава. Авіамоделізмом він почав займатися у 1985 році. Але він мусив зробити перерву у занятті своєю улюбленою справою. Довгих 12 років спортсмен не брав у руки моделі, не заводив моторів, не тримав ручку літака у руках. І першими його змаганнями став перший Кубок Захисників Вітчизни, проведений у Києві. Чотири роки тому він посів четверте місце. Що ж, це далеко не поганий початок! Позаминулого року на цих же змаганнях він піднявся на одну сходинку вище, посівши третє місце. Минулорічний Кубок приніс йому друге місце. Але спортсмен не зупинявся і вже цього року йому вдалося перемогти. Він переконаний, що це – не остання його перемога. Мені залишається лише побажати успіху спортсменові у його починаннях!

ПОСТРИГАН Марина

Фото автора