 |
|
|
 Статьи
Планери захопили його серце
Сьогодні в гостях у «Авіамоделізму УкраЇни» Ярослав Артеменко, майстер спорту в класі моделей F-1A (вільнолітаючі, планери). Його батько був керівником авіамодельного гуртка. Після школи забирав сина до себе на роботу. Хлопець сидів на зайняттях поруч з батьком та дивився, як діти будують літаки. Щоб не вештатися без діла, теж починав щось вистругувати і, як то кажуть втягнувся. А серьйозно почав запускати морделі десь у восьмому-дев‘тому класі.
Починав Ярослав свій шлях до авіамодельних висот з найпростіших моделей, які виготовляв з картону та рейок.
З тренером Ярославу пощастило, адже не в кожного спортсмена є можливість спілкуватися з тренером постійно. У Ярослава такою людиною був і є його батько Олександр Васильович.
Ще коли Ярославу було 12 років він брав участь в Чемпіонаті світу, який проводився в Україні на аеродромі Бузова. Того року він був наймолодшим учасником, а модель планера за розмірами була більше самого спортсмена.
-Ярославу, а зараз якому класу моделей Ви приділяєте увагу і яких резульитатів досягли?
- Клас F-1А - вільнолітаючі. В 1999 році на Кубку Антонова я посів перше місце. Це для мене було великим досягненням. В той час я ще навчався в школі і виступав, на змаганнях як юнак, але “облітав” усіх дорослих. В тому ж році на Чемпіонаті Європи, що проходив у Ізраілі я посів друге місце. Два з половиною роки тому я відслужив строкову службу і зараз є військовослужбовцем за контрактом. В минулому сезоні довелося брати участь у більшості змагань, що проводилися в Україні, виїзджав на етапи Кубки світу до Польші та Угорщини. Хоча й минулий сезон не можна назвати дуже вдалим, зумів піднятися в рейтингу Збірної України з авіамодельного спорту до четвертої позиції серед спортсменів, що займаються вільнолітаючими моделями. В позаминулому році за результатами відбіру був на 15 місці.
Сьогодні авіамоделізм недешевий вид спорту, тому займатися ним дуже допомогає родина. На підготовку моделей до змагань витрачається майже весь час. Не можна визначити конкретно скільки саме часу йде на підготовку окремої моделі, наприклад, місяць будую планер, місяць тренуюся. Підготовка триває весь час. Якщо погода сприяє – йду тренуватися, якщо ні – будую та вдосконалюю моделі.
- Скажіть. а перемог досягаєте частіше зі старими чи новими моделями?
- На змагання виїжджаю, як зі старими моделями, так і з новими. Адже час не стоїть на місці. З‘являються нові технології, матеріали. Щоб отримати результат потрібно встигати за прогресом.
Скільки моделей вивозите на змагання?
- Мій ящик розрахований на п‘ять моделей. Під час тренувань приблизно з десяти моделей відбираю п‘ять найкращих і з ними беру участь у змаганнях.
За яким принципом вирішуєш з якою саме моделлю виступати?
- Все залежить від погодних умов. Один планер, наприклад, краще літає зранку, другий - у вітер, третій - в тиху погоду.
Як друзі ставляться до Вашого захоплення?
- Раніше. коли друзі виходили кудись погуляти, а я сидів і будував моделі, вони на мене трохи ображалися. А зараз, коли побачили, що в мене з‘являються досягнення і відчутний прогрес, коли ще й декілька разів показали мене по місцевому телебаченню, то стали більш серйозно ставитися до мого захоплення.
- Чому саме вільнолітаючі моделі, чому саме планери, а не інший клас, адже в авіамодельному спорті їх багато?
- Я спробував будувати та запускати моделі й інших класів: гумомоторні, кордові, радіокеровані, але, не знаю чому, а душа в мене лежить саме до планерів.
А при знайомстві з дівчатами Ви розповідаєте, що брали участь в чемпіонатах, посідали призові місця?
Ні. Ніколи. Буває, що на запитання “Чим захплюєшся?” кажу “літачками”. Але коли побувають вдома та бачать моделі доводиться за проханням показувати фотографії, відзнаки та нагороди, розповідати про авамодельний спорт. Це залишає враження.
Геннадій Салівон
“Крила України”
|
